Популярное

Календарь
«    Июнь 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Світ тварин » Бджоли

Бджоли

Бджільництво відоме людині вже як мінімум п'ятнадцять тисяч років. Щоправда, більшу частину цього часу люди не розводили бджіл у вуликах, а полювали на них, тобто знаходили їхні гнізда у дуплах дерев, убивали бджіл і забирали мед. Іноді знайдені гнізда не руйнували одразу, а переносили в певне місце, утворюючи щось на зразок пасіки. І лише у XVIII столітті навчилися робити вулики, з яких можна було виймати стільники, не вбиваючи бджолину сім'ю.
Сім'я існує за принципом, спільним для всіх суспільних комах. За розмноження відповідає матка, а робочі бджоли (самиці, не здатні до розмноження) виконують усю роботу у вулику. Трутні — самці бджіл — не виконують ніякої корисної роботи і потрібні лише для розмноження. Живуть вони недовго. Одразу після шлюбного польоту трутнів з маткою їхнє життя закінчується: вони або гинуть самі, або їх убивають і викидають з вулика робочі бджоли.
Мед — дуже корисний продукт. Він допомагає при застуді, шлунково-кишкових захворюваннях, сприяє загоєнню ран, зміцнює імунітет. Штучний мед (і тим більше цукор) таких властивостей, звісно, не має. До речі, з лікувальною метою використовується не тільки мед, а й бджолина отрута та прополіс («бджолиний клей»), а бджолиний віск застосовується в електротехнічній промисловості, у металургії (для покриття форм), для виготовлення високоякісних лаків, фарб та мастил.

Стільники, як відомо, складаються з шестигранників. Як показали розрахунки, саме така форма забезпечує найменші витрати будівельного матеріалу при побудові чарунки найбільшого об'єму. Чарунки призначені для зберігання меду, а також для виведення молоді. Крім звичайних чарунок, існують і трохи більші — для трутнів, і зовсім великі — для маток. Бджоли будують стільники самотужки. Невеличкі пластинки воску утворюються у спеціальних залозах, розташованих на черевці. Бджола знімає їх особливими утвореннями — щипчиками, які знаходяться на задніх ніжках, і використовує для будівництва чарунок.
У частину чарунок матка відкладає яйця, частина — заповнюється пергою, яка слугує для живлення личинок робочих бджіл, а решта — медом. Коли з яєць виходять личинки, робочі бджоли починають їх годувати. Майбутніх «цариць» постійно годують так званим «маточним молочком», яке виділяється спеціальними залозами. Майбутні робочі бджоли їдять маточне молочко тільки в перші дні, а потім переходять до більш простої їжі — перги (утворюється з квіткового пилку). Таким чином, що саме вийде з лялечки — робоча самка чи цариця, залежить тільки від умов живлення.
Бджоли ретельно піклуються про свій вулик. Усі щілини в ньому вони замазують прополісом, який виробляють із бруньок рослин або з деревини. У вулику підтримуються постійні вологість повітря та температура.
Бджоли-охоронці на вході стежать за тим, щоб у вулик не потрапив ніхто чужий.
Роботи у бджіл багато. Як і в мурах, у них існує «фахова спеціалізація». Але якщо мураха визначається з фахом один раз на все життя, то бджоли змінюють його з віком. Це дуже цікаве явище. Перші дні життя бджілці «доручають» роботу прибиральниці — вона вичищає старі чарунки. Потім працює «годувальницею» — годує робочих бджіл спочатку пергою, а потім і «маточним молочком». Згодом вона приймає корм, стає «будівельницею», далі «охоронцем». Найвідповідальнішу роботу — збирання нектару — виконують найстаріші бджоли.
Збирання нектару — дуже складна й копітка робота. Але бджоли збирають не тільки його. На задніх ніжках вони мають цілий набір «інструментів» для збирання пилку, з якого виробляють пергу. Коли бджола відвідує квітку, пилок збирається на її ніжках, утворюючи так звані обніжки. У вулику бджола знімає обніжку, заштовхує її у чарунку, а зверху заливає медом.
Мед — це не просто згущений нектар. У зобику бджоли він зазнає складних хімічних перетворень, збагачується органічними кислотами, ферментами, бактерицидними речовинами. Потім бджола передає краплину іншій бджолі, яка продовжує процес. Врешті-решт, крапля напівфабрикату виділяється у чарунку стільника. Після цього відбувається процес згущення меду. Для цього бджоли переносять краплину з однієї чарунки до іншої, тріпочуть крильцями на зразок вентиляторів, — одне слово, сушать її. Стільки праці заради краплинки меду, яку майже неможливо побачити неозброєним оком.
Дуже цікавим явищем є «танці» бджіл, за допомогою яких одна бджола розповідає іншим про місце, де є багато їжі. Своїм танком бджола пояснює напрямок польоту щодо сонця та відстань до об'єкта. За запахом «танцюристки» інші бджоли визначають і також конкретний вид їжі. Коли інші бджоли зрозуміють танок, вони й самі починають повторювати його, утворюючи щось подібне до «танцювального ансамблю».

Роїння бджіл



Раз на рік бджоли рояться. При цьому стара матка з частиною робочих бджіл залишає вулик і відшукує для себе нове місце, яким найчастіше буває інший порожній вулик. Замість неї у старому вулику залишається молода матка, яка народилася цього року. Молода господиня на деякий час вилітає з трутнями з вулика і запліднюється. Непотрібні вже трутні гинуть, а матка повертається додому і переходить до виконання своїх безпосередніх обов'язків — розмноження. Наступного року все повторюється спочатку. Живе матка 4—5 років (звичайні робочі особини — не більше місяця).

Господарське значення бджіл


Господарське значення бджіл полягає не тільки у виробленні меду. Як відомо, перелітаючи з однієї квітки на іншу, вони забезпечують перехресне запилення, необхідне для розвитку більшості квіткових рослин. Наявність пасіки поблизу поля чи саду значно збільшує врожай.
І останнє. Ясна річ, нікому не подобаються бджолині укуси. Відомо навіть кілька поодиноких випадків, коли від бджолиних укусів людина гинула (щоправда, це стосується людей, надмірно чутливих до бджолиної отрути). З іншого боку, отрута бджіл використовується і з лікувальною метою, наприклад при лікуванні ревматизму.
Кажуть, що бджола може вжалити лише один раз, і це насправді так. Бджолине жало має зазубрини, спрямовані назад. Устромляючи жало в еластичну шкіру ссавців, вона вже не може витягти його назад: разом із отруйними залозами жало залишається у шкірі, а бджола відлітає з великою раною на черевці. Річ у тім, що бджолине жало призначене головним чином проти інших безхребетних, з хітинових покривів яких воно легко виймається. На хребетних воно просто «не розраховане».
Реклама