Популярное

Календарь
«    Июнь 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Світ тварин » Колорадський жук

Колорадський жук

Ще сто п'ятдесят років тому цей жук був маловідомим експонатом природничих музеїв, де мав невиразну етикетку «Leptinotarsa decemlineata» (Лептинотарза десятисмужкова) і абсолютно нікого не цікавив. За тих часів він мирно поїдав листя рослини з родини Пасльонові у Північній Америці. Але однієї днини (доброю її навряд чи можна назвати) він з'явився на полях картоплі у північноамериканському штаті Колорадо. Тоді й дістав свою всесвітньо відому назву — колорадський жук.
На початку XX століття, попри всі вжиті карантинні заходи, жук потрапив до Європи. Відтоді й дотепер триває його «переможний шлях» на схід.
Що ж дозволяє цій комасі перемагати у боротьбі з усім арсеналом хімічних, механічних, біологічних та інших засобів? По-перше, «колорад» має мало природних ворогів. Від них він захищається так само, як і сонечко, — випускаючи отруйну їдку рідину. Деякі птахи, щоправда, поїдають жука, але не дуже активно. Це, насамперед, перепели, фазани, куріпки, а також кури, індики та цесарки. Але якщо є інший корм, то на жука вони й не подивляться. Більш перспективними з цього погляду ворогами є комахи — жужелиці, сонечка, коники, оси.
Колорадські жуки дуже плодючі: самиця за рік може відкласти 700 яєць, а через незначну кількість ворогів уже в другому поколінні чисельність нащадків однієї самиці може бути просто астрономічною. Крім того, жуки непогано літають і не тонуть у воді. «Колорад» може нічого не їсти два місяці, поки не знайде кущ картоплі. Якщо не знайде картоплі, їстиме інших представників родини Пасльонові: помідори, баклажани тощо. Висока плодючість дозволяє жукам легко пристосовуватися до змін умов існування. Тому доводиться постійно вести пошук нових отрутохімікатів: до старих вони просто «звикають» і стають нечутливими до них.
Значно ускладнює боротьбу з жуком його здатність впадати у сплячку. Це дозволяє «колораду» спокійно переносити зиму. Але деякі хитрі жуки не виходять на поверхню і навесні. Вони можуть провести під землею кілька років. І якщо за ці роки людина «вогнем і мечем» винищила всіх наявних «колорадів» на поверхні і нарешті спокійно зітхнула, нові загони жуків, які виникають просто з-під землі, не дадуть колорадському роду загинути.
Не менш капосними порівняно з жуками є і їхні личинки. Вони мають ніжне м'яке тіло, не вкрите хітиновою кутикулою, і могли б здатися беззахисними, якби не наявність тієї ж отруйної речовини, яка захищає і їхніх батьків. Цікаво, що червоне або жовте забарвлення личинок (котре, як і у сонечок, виконує захисну роль) зумовлене рослинними пігментами, «поцупленими» у картоплі. Річ у тім, що коли личинка їсть листя рослини, вона перетравлює всі пігменти, крім каротину (цей пігмент забезпечує, зокрема, червоне забарвлення коренеплодів моркви). Каротин накопичується в організмі і допомагає личинці сигналізувати всім про свою неїстівність.
Реклама