Популярное

Календарь
«    Июль 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
Мухи
Існує багато видів мух. У нас поширені кімнатна муха, хатня муха, мала кімнатна муха, м'ясні мухи, падальні мухи, осіння жигалка та шкідники городів — капустяна і злакова мухи. Крім того, до підряду Коротковусі (тобто до підряду Мухи) належать сліпні та ґедзі, чиї болючі укуси відомі багатьом. А от дзюрчалки — не шкідливі комахи, вони навіть дають деяку (правда, незначну) користь як запилювачі рослин.

Але почнемо з найбільш поширеної кімнатної мухи. Вона дуже плодюча, відкладає яйця у відходи, що розкладаються, і через це може бути небезпечним поширювачем цілої низки захворювань — від глистів до збудників тифу. На кімнатну муху схожі хатня та мала кімнатна мухи. Тільки хатня трохи більша за неї, а мала кімнатна, як свідчить її назва, — менша. Вони також можуть поширювати різні захворювання. М'ясних мух у нас дві — синя та сіра. Синя м'ясна муха — велика, синього з металевим вилиском кольору. Сіра — також не маленька, має сіре тіло з чорними цятками. Сіра м'ясна муха цікава тим, що не відкладає яйця. Вони затримуються в її організмі, і муха народжує живих личинок. Зелені падальні мухи мають зелене блискуче тіло, але дуже малі за розмірами — усього 3 мм завдовжки.

Осіння жигалка



Коли кажуть, що восени мухи «казяться», це не так. Насправді всі перелічені мухи людину не кусають. Восени (точніше, у серпні) починає кусатися осіння жигалка. Вона схожа на кімнатну муху, але нападає на людину. Річ у тім, що наприкінці літа жигалки починають відкладати яйця, а для цього самицям необхідна кров.
Капустяна та злакова мухи, як можна зрозуміти з їхніх назв, пошкоджують культурні рослини (спробуйте здогадатися, які саме).

Сліпні та ґедзі



Сліпні та ґедзі нападають на людей і тварин. Але роблять вони це з різною метою. Сліпні (точніше,
тільки їхні самиці) ссуть кров теплокровних тварин. До того ж п'ють дуже багато: за один раз самиця здатна виссати до 200 мг крові.
Сліпні завдають значної шкоди сільському господарству. Крім того, вони можуть бути переносниками таких небезпечних захворювань, як сибірська виразка та туляремія. Ґедзі кров не ссуть. Тварини цікавлять їх з іншої причини: ґедзі відкладають в їхню шкіру яйця. З яєць виходять личинки, що живуть у шкірі як паразити. Сліпнів
та ґедзів часто плутають. Перших легко відрізнити за наявністю хоботка та красивих золотавих очей.

Дзюрчалки, або квіткові мухи



Дзюрчалки, або квіткові мухи, дуже схожі на представників ряду Перетинчастокрилі — ос та бджіл. Це приклад так званої мімікрії, коли «беззбройний» вид удає з себе добре озброєного.
Личинки дзюрчалок дуже відрізняються від дорослих комах і завжди ведуть інший спосіб життя. Наприклад, личинка звичайної бджоловидки має настільки характерний вигляд, що її назвали «крискою». Причина цього — наявність довгого «хвоста». Цей «хвіст» є дихальною трубкою, на зразок тієї, яка є у водяних клопів — паличника та водяного скорпіона. Але дихальна трубка «криски» набагато довша: вона може сягати 15 см завдовжки. А щоб такий довгий «хвіст» не заважав їй, личинка вміє його вкорочувати. Він складається з трьох сегментів різного діаметра, і кожен наступний може втягуватись у попередній. При цьому хвіст вкорочується майже втричі.
Але повернемось до найкраще відомої нам мухи — кімнатної. Вона варта того, щоб звернути на неї увагу. Ця муха настільки зблизилася з людиною, що майже не трапляється у дикій природі. У смітті та гної вона знаходить собі «і стіл, і дім». Тут розвиваються і її личинки.
Ротовий аппарат у мухи лижучого типу, тобто вона не може нічого вкусити. Тому мухи вживають лише рідку їжу, а личинки досягли у цьому досконалості. Вони виділяють у навколишнє середовище травні ферменти, які перетворюють гній на напівперетравлену рідку масу. Нею вони й живляться.
Але якщо відкинути упередженість щодо мух як поширювачів різноманітних захворювань, слід зазначити, що вони — вельми цікаві тварини. По-перше, ці комахи дуже добре літають. Вони здатні майже миттєво здійматися з місця (це знають усі, хто намагався спіймати муху), високоманеврові в польоті, можуть зависати на одному місці.
Крім того, мухи можуть сидіти на вертикальній поверхні і навіть спиною униз. Це досягається завдяки кігтикам на ногах, а також спеціальним присоскам.
А ще мухи мають досить розвинені органи чуття: вони дуже добре відчувають запахи (інакше як би вони відшукували їжу?), а їхні очі, хоча й не дають чіткого зображення предмета, здатні бачити набагато «швидше», ніж наші, — поріг їх чутливості — лише 0,003 секунди (для людини цей поріг удесятеро більший).
Плодючість мух надзвичайно висока: за один раз муха відкладає 100— 200 яєць, а робити це вона може кожні З—4 дні. Якби не природні вороги, мухи за кілька років заселили б усю планету.
Але й від мух може бути користь. Личинки мух — дуже калорійний білковий корм для свійських тварин,
наприклад для свиней.
Під час Вітчизняної війни мухи навіть мимоволі допомагали лікарям: заводячись у гнійних ранах, вони добре очищали їх від відмерлих тканин. Ясна річ, у мирний час такі методи в медицині не використовуються
Реклама