Популярное

Календарь
«    Июнь 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Світ тварин » Свійські парнокопитні

Свійські парнокопитні

Свійські вівці, які належать до родини Порожнисторогих, ведуть своє походження, мабуть, від кількох видів диких баранів: європейських та азіатських муфлонів, ладацьких, а можливо, й інших гірських баранів. Одомашнення цього виду відбулося близько 10 тисяч років тому.
Нині відомо близько 850 порід овець, які за формою та довжиною хвоста поділяються на короткохвостих, довгохвостих, широкохвостих, жирнохвостих та курдючних (курдюк — великі жирові відкладення в районі крижів, що мають вигляд роздвоєної жирової подушки). Вівці використовуються для отримання вовни, м'яса, молока (іде переважно на виготовлення твердого сиру), а також кулінарного жиру та смушок (шкурок новонароджених ягнят).
Завдяки своїй невибагливості і здатності ефективніше від інших тварин використовувати пасовища, вівці були першими тваринами, яких завозили поселенці на нові землі, тому наразі цих тварин розводять в усьому світі.

Свійські кози ведуть свій родовід від кількох видів гірських козлів: безоарового, гвинторогих та ін. Одомашнення кіз відбулося досить давно — не менше 9—10 тисяч років тому. Завдяки своїй здатності пристосовуватися до несприятливих умов довкілля вони стали одними з найпоширеніших свійських тварин. Від них отримують м'ясо, молоко, вовну, хутро та шкуру. Залежно від характеру продуктивності виділяють молочні, шерстні, пухові та молочно-м'ясо-шерстні (змішаної продуктивності) породи. Найкращою шерстною породою, наприклад, вважається ангорська, а пухово — кашмірська. А від кози-рекордсменки зааненської породи отримують 3000 літрів молока за рік. Щоправда, такі високі надої є рідкістю, і зазвичай коза молочної породи дає не більше 400—500 літрів щоріч.
У народній міфології козам (особливо цапам) приділяється чимало уваги. Вважалося, що на цапах полюбляє їздити нечиста сила, та й самі чорти в народній уяві схожі на цапів. Подеколи в стайні поруч із конями тримали чорного цапа, аби нечистий їздив на ньому і не чіпав коней. Інший, більш «науковий», варіант повір'я полягає в тому, що неприємний запах від кіз та цапів запобігає заразним захворюванням худоби.

Одомашнення свійської корови відбулося близько 10 тисяч років тому. Завдяки своєму значенню для людини у багатьох народів, у тому числі в давніх слов'ян, корова вважалася священною твариною. До речі, за однією з версій, з коровою пов'язані навіть деякі географічні назви — Таврія (від іаигиз — «бик»), Волинь (від слова «воли»), а можливо, й інші.
Велика рогата худоба має неабияке значення і в сучасному сільському господарстві. Виведено багато порід, які поділяються на молочні, м'ясо-молочні та м'ясні.
Згадуючи свійську корову, не можна не сказати про трагічну історію її дикого предка — тура. Ці красиві сильні тварини, котрим були не страшні ніякі хижаки, повністю зникли майже 400 років тому. Від них не залишилося навіть жодного опудала в музеях. Але на початку XX століття німецькі зоологи спробували відновити тура, схрещуючи свійських корів певних порід. їм це майже вдалось: тварини, яких вони отримали, повністю відповідали описам турів, що дійшли до нашого часу. Однак не слід забувати, що ці тварини — не справжні тури, а лише схожі на них корови. До речі, худоба сірої української породи також має багато спільних рис із туром.
Реклама